Тарас Іванів
Зневаги сміх?
Гей, людоньки, агов,
У моїх рурах жил ще стогне кров,
Свідомість ходить ще на полювання
За різнобарв’ям в простір молитов –
Їх ідеалів і протистояння.
Димом світи чужі лиш німотіють,
Звертаються у ніч, бо та пливе –
Ніч довга, камерна, в`язнична опаде…
І знову сміх – душі шмат кріт краде,
Бо їх, підземні, даром іржавіють.
26.03.2012 16:56 Оля Стасюк |
07.02.2012 20:39 Оля Стасюк |
 Це не сміх, це істерика.... |
07.02.2012 20:35 Каранда Галина => © |
 а хто це сміється? до Вас - тільки з повагою... |
07.02.2012 20:34 Каранда Галина => Микола Щасливий |
а я , як це не дивно, відразу правильно зрозуміла... Це ж не вперше це слово в Тараса зустрічається... |
07.02.2012 20:22 Микола Щасливий => Тетяна Чорновіл |
 Я коли модерував то бачив, спочатку теж подумав помилка, але потім зрозумів. Рури - польське слово, тому це західняки ))) |
07.02.2012 20:05 Тетяна Чорновіл => © |
 Я зрозуміла, про які рури, хоч зразу також кинулось в очі... |
07.02.2012 20:02 Суворий => © |
 Дуже напрошується "руках"... Але я зрозумів, що не все так просто... |
07.02.2012 20:01 © ... => Суворий |
Рури - труби жил! |
07.02.2012 19:58 Суворий => © |
"У моїх рурах жил".. тут часом не помилка???? |
07.02.2012 19:57 Тетяна Чорновіл => © |
Та ніхто і не сміявся!!! Яка зневага! Вірш просто чудовий! |