Зграя
з рубрики / циклу «В ритмі життя»
Ревіло все навкруг, зривалась буря,
Здіймались чорні хмари десь увись,
А вовча зграя, вже цього нечула,
Вожак, на осуд брата, кинув клич.
Завмерли звірі, стали всі стіною,
В чеканні що і як буде, коли?
І раптом, наче голос долі,
Озвавсь: "Ведіть його сюди."
І привели вовка два дужих ката,
Зірвавши йому боки всі у кров,
Вожак сказав: "Він винуватий - на люте діло з нами не пішов."
- Та він не вовк, хтось вигукнув із зграї,
- Що з ним тягатись, нам не до розмов.
- Закони вовчі, ми, глумить не будем.
- Заслуги геть! Нехай проллється кров.
Наказ був даний.
Зграя оточивши, без жалю рвала вовка на шматки,
А він блаженний очі в лоб пустивши,
Не відірвавсь, від божої краси
Скінчилось все. Затих невтомний вітер.
Брати вовки вже бігли геть кудись,
А вовк лежав скривавлений і вбитий
Своїм життям, яке було колись.
