Тарас Іванів
Ти знову сушиш свій мозоль
Над аплікаціями доль.
Єдина сцена – мозкова
Ще якусь п’єсу дограва.
Усе сплива у шкереберть,
Слова порожні в дуповерть
Не входять… Правда, мо місця
Змінила срака й голова.
Відьомські строять королі
Нас – шваль, що бридиться землі.
Ми пристрасть, шал, агоний плин…
Це рівень наш – межа рослин.
26.03.2012 16:54 Оля Стасюк |
09.02.2012 13:23 Оля Стасюк |
 Важкий випадок долі... |
09.02.2012 00:52 Тетяна Белімова |
 Перший рядок неперевершений! |
09.02.2012 00:18 Каранда Галина => © |
 да... коментарі зайві... |
08.02.2012 23:26 Одягнута в чорне |
 Цинічно, та, на жаль, так воно і є.. |
08.02.2012 22:38 Тетяна Чорновіл => © |
 Я й не помітила, коли ми рослинами стали! ((((((( Винна у всьому ота ...верть!!! |