Спрага кохання
Бутони зір я назбираю в жмені,
Патлаті промені від сонечка вчеплю.
Ці пелюсточки сповнять радістю легені…
Із ними всесвіти тобі я подарю.
Не спопелять кохання нашого світанків
Понурі, гамірні щодення цих світів.
По ночах нам радіти в долі бранців,
У полум’ї, яке Господь розвів.
Ми відірвалися, ми у надвишші неба.
Ми понад Раєм, де сміється Валентин.
Любов ми п`ємо, ми ковтаєм небо,
Ми розчинились серед просторів світлин.
