Каранда Галина Я свій рай побудую з уламків
Учорашніх ілюзій крихких.
В чергуванні смеркань і світанків
В‘яне долі одвічний триптих.
Я свій рай пофарбую в блакитне,
І повірю в його глибину…
В нім бузок посаджу, - як розквітне,
То для себе намрію весну.
І у закутку тихого раю
Свій маленький плекатиму світ…
По шматочках малих позбираю
Я пелюсточки щастя із літ…
Лубни, 25.03.12
26.03.2012 14:03 Оля Стасюк => © |
 ????????????????????? Я з однокласниками паралельно в Фейсбуці і контакті спілкуюся, а що? |
26.03.2012 11:55 © ... => Тетяна Белімова |
"побудую" - доконаний вид.... значить, здалося!) |
26.03.2012 11:47 Тетяна Белімова |
 Дуже гарно, але чогось і дуже сумно... Якось трохи без надії, чи, може, це тільки так здалось? |
25.03.2012 20:33 © ... => Оля Стасюк |
Олько! трохи винця - можна. А от змішувати з горілкою, пивом, і т. д - то вже алкоголізм... "намек понял?":)))) |
25.03.2012 20:18 © ... |
так я ж і кажу _- в мене - РАЙ! тільки трохи недобудований!) |
25.03.2012 20:17 Оля Стасюк => © |
То я випадково написала, просто паралельно сидіння в 5 чатах дається взнаки) |
25.03.2012 20:16 Оля Стасюк => © |
А, може, без пекла обійдемся? |
25.03.2012 20:10 © ... => Оля Стасюк |
)))))))ну для чого ти виправила!) мене і "непоганий" цілком влаштовував!) |
25.03.2012 20:05 © ... => Оля Стасюк |
)))) Олюсю! з часом починаєш розуміти, що РАЙ - то коли в твоєму пеклі вихідний день!)) |
25.03.2012 20:04 Оля Стасюк |
У нас рай - поняття дуже особисте, а тому - неможливе, бо все завжди на виду. Коли хтось має рай, то заважає іншим хоча б приводом для заздрості. Рай - там, де добре всім. А на землі такого немає. Я оптиміст, але все має свої межі. Вірш чарівний. |