Дзвоники
з рубрики / циклу «ЗГУБНІ ЗВИЧКИ»
Живу я в світі, як бур‘ян,
Чомусь не “пофортило”.
Сьогодні ж – зміниться мій стан,
Йдемо з Вітьком “на діло”!
Йдемо!
Високих…кабель передач!
Опору лиш звалити.
В метал! Додумались, ти бач,
Без нагляду лишити!
Ти бач!
Геть гайку! Ще! Вітьок, ти де?
Прибутки – просто неба.
Нас тонна тут металу жде,
Ой! Обережно треба.
Ти де?!
Та раптом… Ніби сотня лих
По жилах всіх стриґнула!
Нічого крикнути не встиг –
Свідомість спалахнула.
Не встиг.
Ну все! Мабуть я пролетів.
Клич долі не здолати.
Та імпульс мозку ще хотів
Важливе щось послати.
Хотів…
Ах… Так… Я ж дзвоники люблю…
В останню мить згадалось
І вістрям синього жалю
На вольти намоталось.
Люблю…
