Тиша. Що це?
Простір, пустота?! Чия?
Хочеш доторкнутися – стіна,
Хочеш задихнутися – вона
Не пускає, каже, що жива.
Осінь. Холод.
Наче наяву! Була.
Вірити не хочу в це, чому?
Може, як раніше, я люблю?!
Але жду лише її одну.
Спогад. Знову?!..
Зорі, небуття! Не я!
Щастя принесе мені життя,
Крик забуде серце і твоя
Стане Доля примхою буття.
А я… А я – жива.
січень-2006
