Хочеш щоб я забув
Ненадавши значення усьому.
Бажаєш вигнати мене як пса,
Втопивши спогади в безодні.
Щоб зітханням я минуле огорнув,
Відірвав від серця без розбору.
Чужими уявляв твої уста,
Забував твого запаху морок.
А що скажу при розмові?
Підведу свої очі до твоїх?
Ти ж закохаєш своїми устами,
Приголубиш терпкими словами..
Ні.
Розтопилося серце як лід,
Розтікалось кохання водою.
Твого образу в снах моїх слід,
Розмивало швидкою рікою.
Львів, 11.03.16
