Пробач за те, що не змогла...
Пробач за те, що не змогла
Сказати, що я лиш твоя.
На небі спалахне зоря –
Такою буду я.
В чарівну мить безсмертних мрій
Тебе прошу: мене зігрій.
В полоні почуттів живу.
З тобою й у пітьму!
Та прийде час, із майбуття,
Повернеться моє життя.
І я, як завжди, усміхнусь,
До тебе пригорнусь.
Ти відпусти не назавжди,
Мене чекають ще шляхи.
В вечірній прохолоді ночі
Я усміхнусь в тобі.
І прийде час, де поміж нас
Прокинеться той, хто не раз
Мене й тебе вже рятував,
Та нас не поєднав.
Я доторкнуся, як завжди,
До мене ти тоді прийди,
У дивний світ чарівних мрій,
Де з’єднується біль…
наших мрій.
січень-2006
