12.02.2012 21:53

-

250

3 | 4

 © Микола Чат

з рубрики / циклу «МИ - СТРУНИ НА БАНДУРІ ДОЛІ»

П’ють росу в гніздечку юні соколята, 

В дуба верховітті набирають сил. 

Кличе їх до себе зірка розіп’ята, 

Спробувати в небі оперених крил.  

Та матуся пильна вберігає діток, 

Щоб не помилились, рідні у житті. 

Тінню той неспокій мчиться по між квіток - 

Марево тривоги в бистрім розп’ятті. 

Час прийде, стрілою змиють над полями, 

Розітнуть веселки дощову вуаль, 

Щоб не повернутись до своєї мами… 

Та, між зір зависне, сіючи печаль.