На крилах Шопена
з рубрики / циклу «Послання до коханого»
Я тобі несла в долонях літо
Із терпкими блисками Шопена.
Вальс нічний манив гарячим світлом
У обійми зоряні, до мене.
Осипались дивом хризантеми,
Піднімалась музика до неба.
У долонях вальс із рук Шопена
Все манив мене чомусь до тебе...
Бігли ми назустріч, мов в екстазі,
Кликав вальс назустріч так жадано....
Посміялись з нас зірки-алмази,
Що летіли разом ми в оману...
Обійняла - вітром прошуміло,
Обійняв ти - то було не літо...
Нас ці блиски ночі розлучили,
Ми тепер на різних кінцях світу...
То для кого плинув вальс Шопена,
У долонях спало тихо літо?...
Ти не вір, що вмерли хризантеми,
Ти іди назустріч сонцю й світлу!
Ти живеш на тій планеті ночі,
Я живу на цій планеті часу....
Ніч між нами в чистім непороччі
Розгубила крапельки екстазу...
Ти лети, лети! Ці крила вітру
Принесуть завжди тебе до мене.
Я тобі нове зготую літо,
І новий зіграю вальс Шопена...
.gif "{#}")
Олюся, пробач!) в мене сприйняття трішки неадекватне, ти не винна, вірш хороший. та я спочатку уявила Шопена з крилами, а потім ще оте бігання в екстазі( чомусь слова не люблю цього) ну пробач стару дурну тітку, могла ж промовчати..... напиши на мене пародію чи епіграму!!!!!! я тебе люблю!!!!!!!!!!)))))))))))))))))))