Зітру з щоки сльози вологий слід.
Аби ж і пам`ять ми могли стирати...
Тебе я досі ще кохаю, а не слід
І струни згадок знов перебирати.
Я досі ще сумую. Гіркота,
Мені не вистачає тебе поруч!
Сплелися вгурт апатія й журба,
А горло міцно здавлює сталевий обруч.
Я розумію, що немає вороття
І треба йти вперед до нових цілей!
Але зробилось без смаку життя
І світ став не фарбований, а сірий.
Нам часто кажуть, що лікує час...
Він не лікує. Просто притупяє
Усі симптоми, що вирують в нас.
Зачепиш шрам - біль знову оживає.
Я шепочу до Бога молитви,
Щоб не послав мені нового болю,
Щоб повернулись в світ мій кольори
Й зцілилось серце щирою любов`ю.
