13.11.2014 00:58
for all
137 views
    
rating 5 | 7 usr.
 © Наталка Янушевич

Ну, хто про тебе думає...

Ну, хто про тебе думає? Ніхто.

Ти там не сам, один – хіба то воїн

В прихованому ребусі «АТО», 

В одній з новітніх перевертобоєнь.

Причастя із самотності та сліз, 

Посвята і братання чоловіче…

Ти ж зроду би на вила не поліз, 

А от уже й переступив за відчай.

Натхненники новітніх рубежів, 

Де заправляє геть усім комп’ютер.

Коли це світ струхлявів, зубожів, 

Чому питає «Бути чи не бути»?

Допоки ми укупі, як народ

Перевертаєм молохів щосили, 

Свіча душі на смузі перешкод

Тремтить і плаче, щоб не загасили.

Публікації: Наталка Янушевич

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 13.11.2014 21:03  © ... => Тадм 

Спасибі Вам. 

 13.11.2014 12:52  Тадм => © 

Дуже сподобався! 

 13.11.2014 11:19  © ... 

Вдячна Вам, пані Ганно. 

 13.11.2014 11:19  © ... 

Тут якраз хотіла показати, що душі непритулені, самотні, з тими ж потребами, що й тисяча літ тому назад. 

 13.11.2014 11:18  © ... 

Спасибі Вам, пані Тетяно. 

 13.11.2014 11:17  © ... => Тетяна Белімова 

Великий корабель розвертають поволі. 

 13.11.2014 10:24  ГАННА КОНАЗЮК => © 

Чудовий твір! 

 13.11.2014 09:51  Олена Вишневська => © 

"В єдності - сила народу!" 

 13.11.2014 09:43  Тетяна Чорновіл => © 

Чудовий вірш! Ми таки відроджуємось як народ! Хоч і такою страшною ціною. 

 13.11.2014 09:09  Тетяна Белімова => © 

Ой, пані Наталю, на жаль, не всі перевертають молохів. Поки. Багато ще байдужих хохлів серед нас.
Чудовий твір!