13.11.2014 00:58
для всіх
188
    
  7 | 7  
 © Наталка Янушевич

Ну, хто про тебе думає...

Ну, хто про тебе думає? Ніхто.

Ти там не сам, один – хіба то воїн

В прихованому ребусі «АТО», 

В одній з новітніх перевертобоєнь.

Причастя із самотності та сліз, 

Посвята і братання чоловіче…

Ти ж зроду би на вила не поліз, 

А от уже й переступив за відчай.

Натхненники новітніх рубежів, 

Де заправляє геть усім комп’ютер.

Коли це світ струхлявів, зубожів, 

Чому питає «Бути чи не бути»?

Допоки ми укупі, як народ

Перевертаєм молохів щосили, 

Свіча душі на смузі перешкод

Тремтить і плаче, щоб не загасили.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 13.11.2014 21:03  © ... => Тадм 

Спасибі Вам.

 13.11.2014 12:52  Тадм => © 

Дуже сподобався!

 13.11.2014 11:17  © ... => Тетяна Белімова 

Великий корабель розвертають поволі.

 13.11.2014 10:24  Ганна Коназюк => © 

Чудовий твір!

 13.11.2014 09:51  Олена Вишневська => © 

"В єдності - сила народу!"

 13.11.2014 09:43  Тетяна Чорновіл => © 

Чудовий вірш! Ми таки відроджуємось як народ! Хоч і такою страшною ціною.

 13.11.2014 09:09  Тетяна Белімова => © 

Ой, пані Наталю, на жаль, не всі перевертають молохів. Поки. Багато ще байдужих хохлів серед нас.
Чудовий твір!