* * *
До С.В.В.
Я хотіла піти... Розумієш?
Залишатись не було вже сил.
Все одно у любов ти не віриш –
легше жить без моїх почуттів.
Тобі легше самому... Я знаю.
Чи згадає, коли все ж піду?
Ні, напевно... Чому ж я кохаю?
І навіщо такого люблю?
І навіщо люблю я ті очі,
У яких холодиться печаль?
І для чого кохаю я серце,
Для якого нікого не жаль?
Я ніколи тебе не залишу,
У душі назавжди поселю.
Все одно споглядатиму ніжно
Якщо навіть з істфаку піду.
м.Кам’янець-Подільський, осінь 2008