Справжня
До П.М.М.
Я так боюсь тобі відкритись,
Тому повинна зупинитись,
Бо як побачиш мене справжню,
Тобі, напевно стане страшно.
Гадаєш ти, що ще маленька,
Нїівна і злегка дурненька,
Помітив ти, що часто плачу
Через щоденнії невдачі.
Та це лише мене частинка,
Лише малесенька краплинка.
Ніхто ж не знає моє серце,
Яке прискорено так б’ється.
Ніхто думок моїх не знає,
Не знає мрій і що картає.
Не знає планів на майбутнє
Й моє забуте незабутнє.
Не знаєш ти, як я кохаю
Й наскільки сильно це ховаю,
Ти - ідеал із мрій далеких,
І втратити тебе так легко.
Але так важко все забути
Й себе знов вільною відчути,
Хоча й навіщо це казати?
Зобов’язалася ж мовчати.
м,Кам’янець-Подільський, січень 2008