29.09.2009 10:02
-
653
    
  1 | 2  
 © Комарова Ольга

Справжня

Справжня

До П.М.М.

Я так боюсь тобі відкритись, 

Тому повинна зупинитись, 

Бо як побачиш мене справжню, 

Тобі, напевно стане страшно. 


Гадаєш ти, що ще маленька, 

Нїівна і злегка дурненька, 

Помітив ти, що часто плачу 

Через щоденнії невдачі. 


Та це лише мене частинка, 

Лише малесенька краплинка. 

Ніхто ж не знає моє серце, 

Яке прискорено так б’ється. 


Ніхто думок моїх не знає, 

Не знає мрій і що картає. 

Не знає планів на майбутнє 

Й моє забуте незабутнє. 


Не знаєш ти, як я кохаю 

Й наскільки сильно це ховаю, 

Ти - ідеал із мрій далеких, 

І втратити тебе так легко. 


Але так важко все забути 

Й себе знов вільною відчути, 

Хоча й навіщо це казати? 

Зобов’язалася ж мовчати. 



м,Кам’янець-Подільський, січень 2008

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 09.10.2009 05:14  © ... 

Спасибі:)

 08.10.2009 19:56   

Дійсно здається, що маленька дівчинка пише. Не тому, що погано, а тому, що настрій такий.. Але гарно...

 30.09.2009 12:50  Олена => © 

шось меніЮ, відверто скажу, за душу не чіпає...може я помиляюся...може я якась не така, але чуттєвіше пиши...а загалом непогано...рими дотримуєшся...і структури і все таке...молодець..пиши далі