Афган
з рубрики / циклу «Історичне»
Тут скелі – сірі, наче ночі,
Такий ж пісок, і гори, й небо…
Такі ж назустріч сунуть очі
Й вбивають… То невже так треба?
Тут пилом зрошені повіки,
Тут кожен крок – удар чи міна.
Тут ті, які уже навіки
Не стрінуть роси України.
Усе змішалось. Хаос болю.
У споминах пташині трелі
Заглушені стрільбою з бою
Нізвідки взятих артилерій.
У небо – черги автоматні…
Що вам зробило небо сіре?
Тут кожен крок – болючий й платний,
А плата – смерть. Така тут віра.
Хтось рветься ще в запалі бою,
У когось болі вже затерті…
Ти друг чи ворог – нам з тобою
Одна тут чаша. Чаша смерті.
І передчасно посивілі
Стають навіки тут зірками…
Лелеки в небі полетіли
До України знов над нами…
