Гойдалка
Гойдає гойдалка на гілці,
То до землі, то в небеса,
Я посміхнусь руденькій білці
«Ти подивись, яка краса!»
У піднебеснім передгір’ї
Веселка фарби розливає,
А сонце в світлому подвір’ї,
Гостей до хатки закликає.
Я підлітаю вище, вище,
Дивуюсь легкості польоту,
А у вухах лиш вітер свище,
Він вимітає всю турботу.
Всі негаразди розлетілись,
Частинками дзеркал розбитих,
Вогні у душах засвітились,
Палає жар в очах відкритих.
На гойдалці – життя, як танець,
Пульсують всі його клітини,
Нехай не меркне вічний глянець,
Не зупиняються хвилини.
м. Кривий Ріг, лютий 2012 р
