Гойдалка
Весну гойдає квітень на гойдалці новій,
Закоханий, квітчає так хоче догодить.
А дівчині байдуже, один з того лиш сміх.
Паняночка примхлива не невчена любить.
Пішов самотньо березень, хіба ж то до снаги
Для панночки вродливої не шкодувати сил:
З зимою поборотися, розчистити сніги…
Лише дививсь закохано, а пригорнуть не смів.
Не будь така неприязна, прийде й тобі біда.
Спокусить травень пещений, скупаєшся в сльозах.
На дріб’язок розіб’ється, розсиплеться душа,
Що по тобі залишиться? лиш гойдалка ота.
Дрогобич., 2012
