Спогади про часи невігластва
з рубрики / циклу «Християнська таматика»
Буває, дівчина кирпата
Із невеличкого села
Листа "щасливому солдату"
В якусь частину відсила.
Наївна молода "незнайка"
Не відає, що десь вночі
Їй писарчук складає байку
Під регіт ротних хохмачів.
Так само щире Боже Слово
На сміх не знаючи беруть,
Небесне зводять до земного,
Низьке шанують, стережуть.
Любови слів не хочуть знати,
За злісні вчинки жаль не йме.
І я "щасливим" був "солдатом" -
Не розумів колись Тебе.
І навіть не хотів читати
Твоє Письмо - листа до нас,
З дітей Твоїх посмів сміятись,
Ганьбив Тебе тривалий час.
Скасуй невігластва "заслуги",
Прости незнання помилки.
Тепер пишу Тобі, як Другу
Листа із легкої руки.
Донецьк, 21 червня 2007 року
