Мій захисник
з рубрики / циклу «Послання до коханого»
Я за тобою - мов за стіною,
Але ти, мій, не стіна.
Просто спокійно справді з тобою,
Так просто я не одна...
Кинуся в бій, у гарячі пустелі,
Ворогом тільки не будь...
Я проведу всі твої паралелі,
Що віднайдуть нашу суть...
Виб`ю із рук ворогів автомата,
Піду сама... Ти не йди...
Хай за мовчання моє буде сплата,
Ти тільки вірно люби...
І я забуду, немов боюсь крові,
В пилі пустель не впаду.
Грітиме в холоді спрага любові,
Я повернусь... Не піду...
Я голіруч зупиню усі танки,
Стисну в руці карабін...
Знатимуть гнів молодий подолянки!
Я буду ще міцніш стін...
Видеруть зброю - візьмусь за кинжали,
З піхов аж видеру ніж...
Що, вороги? Подоляночку взяли?
Смерть ви візьмете скоріш!
Вірний "Макаров" давно вже без діла!
А у лице - кислота!
Знаєш, я вірно тебе полюбила...
Видно, цей бій - неспроста.
Буду боротися я й врукопашну,
Вдарю, наскільки люблю
Очі твої... Ворог сильний і страшний
В нас не загасить вогню.
Я ж-бо не здамся - і ти мене знаєш,
В серці любов ще живе....
Але, коли ти мене проміняєш,
Просто задушу та й все!
