Ліловий ноктюрн
з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»
Розгін!.. Лечу на помелі
В лілову ніч. Все вище й вище!
Сльозяться обриси Землі,
Потік вітрів у вухах свище!
Волосся сиплеться між хмар,
Імлою застилає очі.
Вирує в грудях серця жар
І стугонить у серці ночі.
Благеньке помело скрипить,
Мій слід в міжхмар’ї замітає,
А ніч безумством аж кипить!
Куди я мчу?! А хто питає?..
В лілову ніч, у мій лиш вир,
Що кличе, манить таїною,
Туди, де голограми зір
В танку зливаються зі мною!
На Землю, повну протиріч,
Вернусь під ранок, як удасться.
А зараз… Я… й лілова ніч
У хвилях неземного щастя!