25.02.2012 11:09
-
237
    
  3 | 3  
 © Чернуха Любов

Два пелікани

Сперечалися два пелікани, 

Правоту не могли довести. 

Ніби дивні, зі сходу султани, 

Мусять місію світом нести. 

Наче цілі, у чомусь, єдині, 

Та в одного у дзьобі трава, 

Він з вчорашнього дня і понині, 

Ще не знає, як вабить грошва. 

У другого виблискує пір’я, 

В дзьобі носить червону ікру. 

Ним керує не в небі сузір’я, 

Хтось могутній затіяв цю гру. 

Пелікани, мов шахматні лорди, 

Пропонують зробити ще крок. 

І під тихі, із нервом акорди 

Обіцяють із неба зірок. 

Хто немає у дзьобі ікринки, 

Ніби чесний, його і шкода, 

Та нічого не дасть, крім травинки, 

Все хапатиме й буде біда. 

Хто ж зажирів і лоск відбиває, 

Не глядітиме в інші світи. 

Він шпаків за птахів, не вважає, 

Не страшні йому навіть коти. 

То кому ж всунеш руку у клітку, 

Хто з цих двох заслужив на хлібець? 

Хто поставить на лобі відмітку? 

Хто для інших наглядний взірець? 


Пелікани – це птахи, не лорди, 

Але вигляд у них дуже гордий. 



м. Кривий Ріг, лютий 2012р

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 25.02.2012 14:17  Сашко Новік 

цікаво. як тільки про пеликанів, то тому що з травинкою

 25.02.2012 12:31  © ... => Тетяна Чорновіл 

В наступний раз, знову чимось замилять очі

 25.02.2012 12:21  Тетяна Чорновіл => © 

Скільки у нас було таких виборів! Знаємо, що той, з жмутком трави, чесний! Та підемо на вибори і вознесемо на п"єдестал того, ікристого!!! :))))))

 25.02.2012 11:47  Деркач Олександр 

Цікавий погляд.