25.02.2012 11:36
-
104 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Чернуха Любов

Зумій

За різнобарвним плином часу, 

За колією сновидінь, 

Пройшла життя важливу трасу 

Й бруківку виклала з умінь. 

Чого навчили мене роки? 

Що зрозуміла я сама, 

Куди вели найперші кроки 

Й книжок прочитані тома. 

Навчала мама розумінню, 

Не кривдити дітей малих. 

Помічником, а може тінню 

Бути для рідних і старих. 

Навчили слово говорити, 

Та головне не у словах, 

Потрібно вчасно зрозуміти 

Про що написано в очах. 

Любити вчилась самостійно, 

Ховала душу від біди. 

З кимсь розлучалися спокійно, 

Хтось з кров’ю залишив сліди. 

Зумій прощення попросити, 

зумій покаятись в гріхах, 

зумій без користі любити, 

зумій залишитись в віках. 



м. Кривий Ріг, лютий 2012р

Публікації: Чернуха Любов

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 25.02.2013 20:47  Коруняк Жанна 

От гарно. 

 25.02.2012 14:15  Олександр Новіков 

гарно 

 25.02.2012 12:30  © ... => Тетяна Чорновіл 

Іноді дійсно важко, але зробиш і від того щасливий 

 25.02.2012 12:29  © ... => Деркач Олександр 

Дякую 

 25.02.2012 12:26  Тетяна Чорновіл => © 

Важке те вміння! Хоча б невміло намагатися те все робити - дорогого варте! 

 25.02.2012 11:44  Деркач Олександр 

Гарний вірш. Часто не має вміння прощати, каятись самому, і безкорисливо любити.