Зумій
За різнобарвним плином часу,
За колією сновидінь,
Пройшла життя важливу трасу
Й бруківку виклала з умінь.
Чого навчили мене роки?
Що зрозуміла я сама,
Куди вели найперші кроки
Й книжок прочитані тома.
Навчала мама розумінню,
Не кривдити дітей малих.
Помічником, а може тінню
Бути для рідних і старих.
Навчили слово говорити,
Та головне не у словах,
Потрібно вчасно зрозуміти
Про що написано в очах.
Любити вчилась самостійно,
Ховала душу від біди.
З кимсь розлучалися спокійно,
Хтось з кров’ю залишив сліди.
Зумій прощення попросити,
зумій покаятись в гріхах,
зумій без користі любити,
зумій залишитись в віках.
м. Кривий Ріг, лютий 2012р
