27.02.2012 21:21
-
709
    
  11 | 12  
 © Тетяна Чорновіл

НЕБО В ТОПОЛЯХ

НЕБО В ТОПОЛЯХ

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»

Де сонце на ясному видноколі 

Лоскоче красень-вітер у хмарках, 

Тримають небо трепетно тополі 

На кострубатих стомлених гілках. 


Бояться, бідні, навіть шелестіти, 

Завмерли, загубивши часу біг, 

З вершків щоб ненароком не впустити 

Той неозорий світу оберіг. 


Тополі! Час вам, мабуть, подрімати, 

Давайте трохи вам допоможу! 

Я зможу ваше небо потримати, 

Переступивши обрію межу! 


Долоні – вище! Хмар я не боюся! 

П’яніють коси в вітрянім хмелю. 

Не лоскочи так, вітре! Засміюся 

Й додолу синє небо розіллю… 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 28.02.2012 19:41  © ... => Оля Стасюк 

{#}{#}{#}

 28.02.2012 19:39  Оля Стасюк 

Хух... Розліталася сама... І в стінку геометрії головою - траах! Не дадуть політати!

 28.02.2012 12:03  © ... => Деркач Олександр 

Вітряні! :)) Дякую! :)

 28.02.2012 09:35  Деркач Олександр 

ГАрно, красиво, останні рядки такі зворушливі...

 27.02.2012 23:36  © ... => Микола Чат 

Дякую! :))

 27.02.2012 23:26  Микола Чат => © 

Надзвичайні рядки!!! До сліз...

 27.02.2012 22:29  © ... => Чернуха Любов 

Дякую! :)))

 27.02.2012 22:19  Чернуха Любов => © 

Ваша уява краща, ніж будь-які фотообої

 27.02.2012 22:19  Каранда Галина => © 

у нас колись були...
я оце й зараз подумую...

 27.02.2012 22:17  © ... => Каранда Галина 

В мене ніколи не було фотообоїв (((

 27.02.2012 22:12  Каранда Галина => © 

)) хіба це вітряна?:))
гарно.
можна й філософськи розуміти, та я простіше...
колись, як ще були в моді фотообої, думала, що як виросту, то обклею ними всю хату( щоб був ліс, природа), а на стелі мені уявлялася картинка, як у Вас на великому фото. і щоб саме тополі, бо то моє дерево за гороскопом друїдів!))))))
..... не обклеїла..........((((((

 27.02.2012 22:08  © ... => Сашко Новік 

Дякую, Саша! Треба бути надзвичайно обережною, взявшись тримати небо! Бо вихлюпується через край! :)))

 27.02.2012 22:05  © ... => Тетяна Белімова 

Ви так гарно пояснили суть (про каріотиду). Я згодна на всі сто! А я й сама не знаю, звідки виникла ця поезія! Дивилась, у вікно, як тополі тримають вершечками засніжене небо, і раптом воно уявилося синім і сонячним...

 27.02.2012 21:51  Сашко Новік => Тетяна Белімова 

вже прочитав, дякую)))

 27.02.2012 21:51  Тетяна Белімова => Сашко Новік 

Жіноча статуя, яка підтримує фасади будинків. Те, що й атлант.

 27.02.2012 21:48  Сашко Новік 

зараз буду дізнаватись що таке каріотида, але мені й так подобається. розлити небо, гарно

 27.02.2012 21:42  Тетяна Белімова 

Кожна жінка - каріотида свого світу. Часто думаю над цим. У Вас ця тема в іншому розкривається, але, здається, суть незмінна.