24.09.2012 22:27
-
170
    
  4 | 6  
 © Крісман Наталія

ЗЛІТАЙМО У НЕБО!

Ввійди в мою душу! Вона ж бо – мов дерева тінь,

В якій Ти у спеку знаходиш жадану розраду.

Забудьмо печалі, слід зрад залишився позаду,

Давай милуватися разом ясним зорепадом,

Купатися в росах, вдихаючи дикий полин.


Злітаймо у небо! Не нарізно – спробуймо вдвох,

Тримаючись тільки за руки чи крила незримі.

Я – вітер у полі, я – воля Твоя незборима,

Я – музика сфер, що Ти виплеснеш завтра у риму,

Я - сон просто неба, що тихо нашіптує Бог.


Зцілю Твоє серце пречисто-цілющим дощем,

Що рани минулих утрат і печалей всіх змиє.

На наших стежках вже зневір не клубочаться змії,

Не Ти і не Я, бо віднині у Всесвіті МИ є -

Готові до злетів, нових перероджень й прощень...


Я вірю - є МИ! Бо у вчора – зачинені вікна,

Вітрища сум`ять у які не навіють жалів.

Тягар від розлук, що минули, давно перетлів,

І я, мов землиця в одвічному прагненні злив,

Чекаю на весну…

Душа воскресати вже звикла!

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 25.09.2012 12:05  Тетяна Чорновіл => © 

Тема хороша - пафос душі! Виконання майстерне.
Оформлення просто жахливе! Чому Вам не шкода свої думки затискати в таке.... Не знаю, як назвати!

 25.09.2012 10:29  Каранда Галина => © 

так зараз же без проблем ТУТ вставити в публікацію аудіофайл.

 25.09.2012 00:17  Соломія Мельник => © 

щасти Вам обом у польоті!..