29.02.2012 13:04

6 | 6

Монолог парашутиста

А я над прірвою, не тою, що у житі.

Завис, ловлю тепер зручний момент,

Щоб кайф схопить, адреналін відпити,

Аби життя забарвить в атрамент…

Тягну за стропу й чую невагомість,

І серця гук, і страху хриплий крик:

- А раптом я лечу у невідомість?

І парашут підвів? Мені гаплик!

Та ні, пронесло! Знов козирна карта!

Лоскочу нерви і буденність б’ю.

Я, може, альпіністом стану завтра!

Або, як дайвер, море надіп’ю!

Ні радощів, ні смутку я не знаю!

Те, що заводить, по життю шукаю!

Київ, Лютий 2012

Візьміть участь в обговоренні

05.03.2012 18:13 © ... => Ігор Рубцов

Дякую! Я такого досвіду не маю. Кажуть, що людям, які відчули ці пограничні стани, вже не вдається у житті звичайним емоціям радіти. От, власне, про це й мова була.

05.03.2012 00:26 Ігор Рубцов

Перші секунди падіння здаються довгими. Я падаю, а він не відкривається. Власне, я про це писав. Цікаво було почитати твою версію стрибка. Молодчина!

01.03.2012 12:55 © ... => Деркач Олександр

Та хто його знає. Сьогодні ніби така, а завтра що буде, одному Богу відомо.

01.03.2012 08:10 Деркач Олександр => ©

Чудово...цікаво Ви насправді така?

29.02.2012 18:11 Тетяна Чорновіл => ©

Я боюсь висоти! Так що це не моє! Та завжли захоплююсь людьми, які вміють сміло ступнути у пустоту і смикнути за кільце!!!

29.02.2012 18:06 © ... => Каранда Галина

Чого ж Вам шкода? Що не хочеться життям ризикувати? І про наркотик Ви правильно підмітили.

29.02.2012 17:23 © ... => Мар Мишка

{#}

29.02.2012 17:22 © ... => Каранда Галина

Ну, а як ви хотіли? Не без цього, всі знають.

29.02.2012 17:21 Каранда Галина => ©

ні, мені треба точно знати, що це безпечно!)))) не дотягую я до екстремала!:) і дуженько не дотягую! а шкода!))

29.02.2012 17:21 Мар Мишка

я висоти не боюсь...навіть цікаво так вниз глянути

"и когда он студова глянет вниз, на людей, так они ему покажутся такие махонькие-махонькие...." хаха згадалось:)

29.02.2012 17:19 Каранда Галина => Мар Мишка

ага! я теж звернула увагу!)))))))

29.02.2012 17:19 © ... => Каранда Галина

Я не розумію "кайфу", коли можна життям заплатити. Стрибати із линвою з мосту чи с парашутом і знати, що цею, можливо, - останнє, що ти зробиш у житті. Але екстремалів саме це й спонукає до подвигу.

29.02.2012 17:19 Каранда Галина => ©

просто їм потрібно більше адреналіну, ніж Вам чи мені. Кажуть, що він у великих кількостях діє як наркотик!)))))

29.02.2012 17:17 Мар Мишка => ©

"ті що вижили" трошки бентежить {#}

29.02.2012 17:16 Каранда Галина => ©

я боюся не самої висоти, як такої, а коли драбина хитається!) якщо впевнена в надійності опори, то не страшно!)

29.02.2012 17:14 © ... => Каранда Галина

Мені здається, у них немає чогось іншого, більш суттєвого. Я так думаю.

29.02.2012 17:14 © ... => Мар Мишка

Так спробуйте! Очевидці (ті, що вижили) таке потім розповідають! Але я кажу тверде "ні"! Висоти боюся! Ніколи навіть до краю не підійду, щоб униз глянути. У моєму будинку 22 поверхи, колись у сусідів як подивилась униз із 21... Краще не згадувать...

29.02.2012 17:13 Каранда Галина => Мар Мишка

думаю, якби раз викинули, другий вже б і сама змогла!) та навряд, чи хто ризикне!:)))

29.02.2012 17:10 Мар Мишка => Каранда Галина

Теж хочеться стрибунти інколи :)

29.02.2012 17:05 Каранда Галина => Мар Мишка

ех! трохи заздрю екстремалам!)))))

29.02.2012 17:02 Мар Мишка

{#} Мені навіть і не хотілося ніколи...

боронь Боже!:)))
хоч іноді спробувати хочеться!) та, думаю, в останню мить перелякалася, вчепилася б за щось, і навряд чи мене б виштовхали й гуртом!:))))))

Зовсім ні. Це мене знайомі підбивали стрибнути з парашутом, ну й розповіли трохи про "парашутників", як у них оце почуття кайфу витісняє усі інші емоції й почування, як перестають відчувати радості звичайного життя.
А Ви, Галю, стрибали чи занурювались?

)))) цікавий настрій для сонета!)))) несподівано!
Бель, а Ви - екстримал?

Дякую.

29.02.2012 15:29 Сашко Новік

цікаво, екстремал



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ