Моя дорога
з рубрики / циклу «Ти - Людина! Я - Людина...»
Моя дорога вмощена життям,
Моя стежина мліє рідним словом.
Але чомусь холодне небуття
Краде миттєве щастя кольорове.
Моя дорога – вічна роль із мрій,
Де є і маски з творів Мельпомени.
Тоненьку нитку зоряних надій
З самого неба кинуто до мене.
В краплинах сонця падає мій біль,
Його я бережу також у себе.
Моя дорога, певне, має цілю,
Яку лиш знає чебрецеве небо.
І, доки ще палає майбуття,
Мов Фенікс віри, у пориві сонця,
Моя дорога вмощена життям
Терпкого щастя з рідного віконця.
