Ірина Заборонені сни
Всі сірі маски вже давно розбиті об асфальт.
Серця людей з фаянсу вириваються на волю.
Їх стримує холодний, наче лід кришталь,
Що називається життєвого театру грою.
Він не дає їм битись так, як треба,
І говорити те, що хочуть.
Але закутані у мерехтливе сяйво ночі,
Вони серцями, щось шепочуть,
І чути нам цього не треба,
Бо наші сни цього не хочуть.
10.03.2012 18:24 Тетяна Чорновіл => © |
 Життя - театр! І справді! :) |
10.03.2012 17:52 Каранда Галина => Сашко Новік |
 )))))))) о, а в мене він і так незалежний!) |
10.03.2012 17:47 Сашко Новік |
 цікаво, типу язик в боротьбі за незалежність від мозку)))) |
10.03.2012 17:10 Каранда Галина => © |
ви ще такі юні, а вже бачите навколо тільки маски. не все аж так погано, в світі багато хороших і щирих людей. |