Таке воно зараз життя...
Я не хочу казати палкі та гарячі слова…
Боротись за Батьківщину? Я ще не доросла.
Я не вмію слово перетворити на меч,
Що знесе вражу голову із зрадницьких плеч.
Та й зараз трохи інші приорітети.
І щоб досягнути бажаної мети,
Треба просто кілера найняти,
Або ж статтю в газету дати.
Де є слушок, не треба факт,
Він був здоров, а тут – інфаркт.
І я радітиму сумна,
Бо йго нема, а я жива!
Ні совість не мучить, й немає жалю,
Бо або він мене, або я його вб’ю.
В суспільстві зараз істина єдина:
Піду я – прийде ще, і вже не одна.
Я жорстока? Але ж не тільки Я!
Ні. Це не помста і не боротьба,
Просто надворі ХХІ століття,
І таке воно зараз життя!
