11.03.2012 15:22

для всіх

3 | 3

Лебединий клич

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»

Мій вірний лебедю, розвій

Цей незбагненний смуток мій

Із помахом крила.

Чому окрилює до мрій

Стрімка небесна мла?

Бо вітер нам приніс в цю ніч

Тривожний лебединий клич,

Що вже в дорогу час.

Він тужно лине зусібіч

Й зове у небо нас.

Швидкий, як вітер, часу плин

Приніс жадану хвилю змін,

І нам спішити слід,

До зльоту вже готовий клин!

Пора! Пора в політ!

Немила стала чужина,

У серці – туга крижана,

Бо знаю точно я,

Що в ріднім краї вже весна,

Лебедонько моя.

Візьміть участь в обговоренні

12.03.2012 20:50 © ... => Деркач Олександр

Дякую! Дуже приємно! :))

12.03.2012 20:45 Деркач Олександр

Гарно і чудово

11.03.2012 19:54 Каранда Галина => ©

да? де?) у мене мете за вікном!

11.03.2012 19:53 © ... => Сашко Новік

Саша! Весна вже настала! :))

11.03.2012 19:52 Сашко Новік

гарно, поки летітимуть мо й весна настане)

11.03.2012 16:45 © ... => Каранда Галина

Ні, я побула лебедем, пишучи вірш! :))))))) Я навіть якось була бараном, пишучи вірш про гірського муфлона! :))))

НЕ зовсім легендою! Я читала розповіді людей про випадки самогубства у лебедів, коли лишився сам (крила склав і з великої висоти....) Правда не завжди!
Читала, що найвірніші - сірі дикі гуси. Ті навіть відмовляються від їжі, коли захворів один із них і не може їсти! (також вичитала)

то Ви в минулому житті лебедем були!)))

Не туги, а тривоги! Перед дорогою! Адже у них відбувається все на інстиктивному рівні! Спочатку незрозуміла якась тривога... Тоді все частіші погляди в небо... Перше формування клина з вибором вожака...
Пишу, ніби то я лечу! :))))

Справді то є так. Проте легенда про те, що якщо один гине, то інший іде з життя все-таки є лише легендою.

на Батьківщину, а якось так тривожно... я спочатку другу строфу взагалі не з тим значенням прочитала, настільки в ній туги багато...

Гарно, з вірою в краще!

11.03.2012 15:34 Оля Стасюк

Ніжно.)



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ