Спокуса

В житті при переході поля, 

В часи визнань, чи в самотину 

Спокуси шле пустунка-доля, 

Щоб вчити гідності людину. 

Убити… Вкрасти… Злість сотати… 

Від перелюбства захмеліти… 

Хоч варто ще одну згадати – 

Страшну спокусу ПОЖАЛІТИ. 

Ту, що добренька, повсякчасна, 

М’якою крадеться ходою. 

Шепнути: – Бідний він… Нещасна… 

Та вивищитись над бідою. 

В халепу раптом хтось попався? 

Підтримки ближнього шукає? 

А витріщак вже гурт зібрався, 

Ще й сльози жалості пускає. 

Бо не вони там! Їм байдуже, 

Що жалість знищує духовно! 

Цим переймаються не дуже, 

Спокусі піддались гріховно 

І каркають, подібно круку! 

Щоб стало більше ще боліти… 

Спіткнувся хтось? Подайте руку! 

Не спокушайтесь пожаліти.