Чарівна нічка
Полоскали верби у водичці коси,
Заплітали гілля у чудні вінки.
Соловей-аматор, тенор стоголосий
Чарував у небі зніжені зірки.
На своїм серпанку, місяць розімлілий
Колисав хмаринку, стомлену удень.
За зорю червону промінець несмілий,
Заховав початок вранішніх пісень.
Відчайдух-вітрище розгойдає віття,
Розплете віночки – помахом руки.
Затріпочуть в небі зірочок суцвіття
І розбудить сонце заспані думки.
м. Кривий Ріг, березень 2012 р
