Галина Російчук Ой, як хочеться мені...
Сліз безкраї ручаї...
Тиша, сум і біль глибокий.
Понестися в степ широкий!
Понестися разом з вітром,
Колихать весняні квіти,
Понестися понад світом
І сміятись, і радіти...
О, як хочеться мені
Безтурботним морем бути,
Хвилями співать пісні
І про все! Усе забути!
Литися дощем із неба,
Сонечком сіяти...
І нічого більш не треба,
Лиш всім радість дарувати!
17.03.2013 16:45 Дебелий Леонід Семенович |
 Світлий вірш! Щасти Вам! |
18.03.2012 16:54 © ... => Сашко Новік |
Дякую! |
18.03.2012 16:54 © ... => Серж |
Так... Це повинно бути чудово! ) |
18.03.2012 16:53 © ... => Мальва СВІТАНКОВА |
Дякую, приємно! |
18.03.2012 16:53 © ... => Деркач Олександр |
Дякую! ) |
18.03.2012 16:53 © ... => Тетяна Чорновіл |
:-) Дякую! ) |
18.03.2012 11:42 Сашко Новік |
 гарно |
16.03.2012 17:14 Серж |
 Людина завжди мріяла літати...... |
16.03.2012 15:22 Мальва СВІТАНКОВА |
 Гарно, мило, усміхає, хочу теж....!!!!!!!))))))))))))) |
16.03.2012 15:21 Деркач Олександр => © |
 Чудово і головне - наміри світлі і безкорисливі |
16.03.2012 15:12 Тетяна Чорновіл => © |
 Остання строфа вибилась трохи з ритму. Але дарувати радість не обов"язково за правилами! :))) |