Я до тебе іду
з рубрики / циклу «В ритмі життя»
Я до тебе іду у ранковім розмаї,
Крізь мороз і вітри лечу в душу твою,
Мов цеглина в стань умурована вправно,
Я не можу печаль розігнати свою.
Що лишилось мені? жити в мріях, страждати,
В неспокійному морі гойдатись човном,
А чи може зірки із небес діставати,
Щоб п’янким залишатись для тебе вином.
Я до тебе іду, відчуваю неспокій,
Що дзвенить на устах з новим подихом дня,
Все що маю в душі, і що буду ще мати,
Безперечно віддам тобі мила моя.
