Тая Я так хочу навчитися жити без тебе
Я так хочу навчитися жити без тебе
Обдурити злу пам`ять, придушити свій біль
В павутину згорнути дароване небо
І заснути, забути нестерпний твій хміль
Я так хочу навчитися жити без тебе
Фарбувати свідомість в нічну заметіль
Це в байдужому світі нагальна потреба
Тверезіти душею в німий водевіль.
07.08.2013
21.11.2013 01:23 Маргарита Проніна |
 Хоч і сама інколи пишу вірші, але вважаю їх частіше марнуванням часу, бо ніхто, нажаль, не хоче їх читати і любити, крім самого автора, але бувають вірші, які мусять бути, як от цей, бо гарно. |
09.08.2013 15:59 |
Дякую за коментарі... мені особисто твір не подобається( я не умію писати віршів.. а це спробувала)) |
09.08.2013 13:56 Деркач Олександр => © |
 Емоційно гарно, зрозуміло, а літературно... знаючи Ваші здібності... |
09.08.2013 13:19 Тетяна Чорновіл => © |
 Сподобалось... болюче... |
09.08.2013 00:46 Ірина Затинейко-Михалевич |
 якщо хоче людина забути - час лише сприяє ...гарний вірш! |