17.03.2012 21:14

-

296

7 | 7

 © Оля Стасюк

Весна

з рубрики / циклу «Весняна казка»

Весна надлетіла нежданно. 

Ще вранці холодна земля 

Затерла об сніг свої рани 

І враз - піднялась, ожила. 

Сніжинки у біг захопило, 

Розтали найменші грудки... 

А сонце із неба світило 

Теплом весняним залюбки. 

Душа відірвалась від тіла, 

Напилась від неба життя.... 

І враз аж до сонця злетіла, 

Відкрила межу небуття! 

І виросли крила чарівні, 

Які лиш весною ростуть. 

Усе почало бути дивним, 

Але ще не втратило суть. 

Над лісом кружляли надії, 

Крилаті, рожеві, тонкі. 

Меленькі, не зрослі ще мрії 

У серці почали танки. 

Наївно все? Може ще осінь 

У вас не згоріла дотла. 

А ви якось спробуйте просто 

Напитись від неба життя. 

Ви спробуйте злитися з лісом,  

Пірнути у сонце, у сни... 

А я вже погляну, як ви все 

Це зробите вже без весни.