18.03.2012 20:28
-
323
    
  4 | 4  
 © Лідія Яр

Пробач

з рубрики / циклу «а душу вашу люблю над усе...»

Пробач мені, що я тебе любив,

Але не так, як ти б того хотіла,

Що я до тебе серцем говорив

Очима лиш, твого торкався тіла.


Пробач мені, що всі мої слова

То тільки шепіт, роси на світанні,

А поцілунки, то лише трава та жовтий лист,

Холодний лист останній...


Пробач мені, що я тебе віддав.

Віддав усим, хто тільки того хоче.

Пробач мені, що я тебе не знав

І, що не вірив снам своїм пророчим.


Пробач мені, що я тебе любив,

Але не так як ти б того хотіла,

Що я до тебе серцем говорив

І не торкнусь ніколи твого тіла..

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 19.03.2012 22:04  Сашко Новік 

гарно

 19.03.2012 21:37  Одягнута в чорне 

це прекрасний вірш ... мене просто за чепило почуття, відтворене у поезії - це на межі боготворіння і плюндрування. його надзвичайно важко виразити словами, майже неможливо. ви це зробили.
"Пробач мені, що я тебе любив,
Але не так як ти б того хотіла,
Що я до тебе серцем говорив
І не торкнусь ніколи твого тіла.." - просто неймовірно
дякую.
якщо дозволите, то збережу ваш твір у себе)