13.10.2015 15:39
для всіх
140
    
  3 | 3  
 © Георгій Грищенко

Пробачте

Пробачте мені що живу

Й життя не віддав за свободу, 

Як Кача іще не пливу.

Лиш плакати маю нагоду


За тими, що вмерли в бою

Супроти бандитської влади

І нині я Бога молю, 

Прийми їх в небесні палати.


Хай вічно на небі живуть

І звідти за нами слідкують, 

Як треба на поміч хай йдуть

І наші молитви хай чують.


Так батько промовив тоді

Як сина Майданом ховали, 

Всі хлопці були молоді

Й за гідність народу повстали.


Та згодом і батько пішов

Вітчизну свою захищати

І смерть там героя знайшов, 

ЗалИшилась жити лиш мати.


Самотня бідує вона, 

Нема чоловіка і сина, 

Чи хтось допоможе? Хто зна?

Загинула ж ціла родина.

25.08.14. 



м. Київ, 25.08.14.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 13.10.2015 16:06  Тетяна Чорновіл => © 

Болючі рядки.
Так тепло і без пафосу написали Ви про буденний український героїзм.
Чудовий вірш.