Пліт життя
з рубрики / циклу «Ти - Людина! Я - Людина...»
Така безглузда ця дешева філософія,
Наївності наївно-вірний сплеск.
Усе життя – мале, мов епістрофія, -
Іронія чи фабула, бурлеск.
Ми сміхом істеричним захищаємось,
І скалим зуби, мов щоб з’їсти світ.
Ми пульс втрачаєм? Ні, самі втрачаємось,
Коли виходим за маленький пліт.
Бурхливе море – навіть не вітрило,
Маленький пліт, квадрата тільки з два.
І лиш ідуть пороги – вже зморило,
Уже безглуздий весь цей плин життя.
Хтось так плететься, хтось пливе скоріше,
Багатства ще бере собі на пліт.
Та в всіх – квадрата два, і вже не більше,
Хоч ти постав на дошку цілий світ!
І підмивають хвилі океану,
І все в кінці-кінців іде на дно.
Сирен тоненьке, радісне сопрано
Поспівує: «Усе давно пройшло...»
І радості, і солоду, і дивності
Було чомусь так мало до мети.
Та забагато щось було наївності:
Ми ж думали, що пліт квадрата з три.
