26.09.2011 01:01
-
295
    
  2 | 2  
 © Микола Чат

з рубрики / циклу «ОСІННІЙ СОН ЛЯГАЄ НА ПОЛЯ»

Затихає життя. В листопадних палатах,  

Розшива гобелен осінь, жовтим вогнем.  

А в садочку моїм, у розбещених шатах,  

Водить свій карнавал кущ п’янкий хризантем. 

Безсоромно суцвіть випинаючи вроду, 

Насміхається він над безлистям осин.  

Ніби сонце пала у промоклу негоду 

І гойдає в танку золотих балерин. 

Скоро пиха мине – ранок інеєм дише.  

Розвінчає красу норовистий мороз, 

Що в калюжах брудних, вже крижинками пише,  

Снігової царівни, незабарвлених проз.  

Та це буде колись. Тож, милуюсь я нині 

Злотокудрим гульвісою – дивним кущем… 

Той, байдуже хита вогневищем гордині, 

В такт осінній журбі, що струмує дощем. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 27.09.2011 03:12  Каранда Галина => © 

Той байдуже хита вогневищем гордині,
В такт осінній журбі, що струмує дощем.
.....................................................................