21.03.2012 19:12
-
363 views
    
rating 5 | 4 usr.
 © Лідія Яр

Мати

Вже айстри відцвіли в твоїм саду

І в вирій потягнувся клин лелечий.

Ти відганяєш тугу-самоту,

Що огортає помисли старечі.


А ввечері ти станеш на коліна

Під образами, між пучечків трав

І будеш знов молитися за сина,

Що десь в краях далеких заблукав.


Молитися будеш і слізно просити

За внуків, невістку, за блудного сина,

Що десь у світах загубився далеких

Куди полетів, мов у вирій лелека.


За внуків просила, щоб батька пізнали,

Щоб в добру годину його обійняли.

- Дай, Боже, хоч їм ти доріг не лелечих...

І сльози губилися в зморшках старечих.

Публікації: Лідія Яр

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 22.03.2012 00:41  Каранда Галина => © 

не дай Боже молитися, щоб онуки пізнали свого батька... як же вміють оті блудні сини спричиняти горе всім рідним: матерям, жінкам, дітям... 

 21.03.2012 19:23  Тетяна Чорновіл => © 

Сумно! За всіх молиться стара, лиш за себе нема коли помолитися! ((((