27.09.2014 23:28
для всіх
321
    
  4 | 4  
 © Панін Олександр Миколайович

Пісня Лірника

Пісня Лірника

За оповіданням І. О. Буніна “Лірник Родіон”

І.О. Бунін в оповіданні “Лірник Родіон” розповідає про старовинну народну пісню… Частково ця пісня представлена у віршованій формі, частково передається письменником прозою, своїми словами.
Нижче наводиться спроба реконструкції віршованого тексту.
Курсивом відзначено оригінал, звичайним шрифтом подана реконструкція.

Ой, зашуміли луги ще й бистрії ріки –

Померла матінка, зосталися діти…

Як же малим дітям можна раду дати, 

Як тепер без жінки господарювати!?

Отец жону знайде, буде в парі жити..,  

Матінку сиріткам, ой, не замінити!

Нещасні сирітки – ті підуть служити…

Та не знайдуть ласки бідолашні діти.

Що сирота робить – робота ні за що,

А люди говорять: сирота ледащо!

А людська байдужість – льодяна, безмірна…

Всім чужа дитина, всім вона покірна…

У старенькій плахті, у брудній сорочці.., 

Мерзнуть босі ноги на кожному кроці…

Як вона ховала заплакані очі, 

Мачусі годити старається, хоче…

Як вона терпіла, тяжко працювала, 

Лагідного слова від батька не діждала…

Мачухи боїться батько безталанний, 

На дитину бідну навіть і не гляне..

Бідній сиротині куди себе діти, 

Матінку шукати треба в цілім світі!


Ой, пішла сирітка темними лугами, -

Вмивається сирітка дрібними сльозами.

Не змогла сирітка мачусі вгодити, -

Ой, пішла сирітка по світу блудити:

По світу блукати, матінки шукати…


Світлі дні пасхальні…світлі дні, чудесні…

Сирота зустрілась з Господом воскреслим…


Тай зустрів її Христос, став її питати:

- Куди йдеш, сирітко?

- Матері шукати.

- Ой, не йди, сирітко, бо далеко зайдеш,

Вже ж своєї матінки й повік не знайдеш:

Бо твоя матінка на високій горі,

Тіло спочиває у у смутному гробі…


Господь посилає янгола чекати, 

За померлу матір сироту втішати…


Ой, пішла сирітка на той гроб ридати,

Чи не обізветься в гробу рідна мати?

Обізвався янгол, як рідная мати,

Та й став її стиха, словесно питати:

- Хто це гірко плаче на мойому гробі?

- Ох, це я, матінко: прийми мене к собі!

- Насипано землі, що вже ж я не встану,

Сліпилися очі, вже й на світ не гляну!

Ох, як тяжко, важко каміння глодати:

А ще тяжче, важче тебе к собі взяти!

Нема тут, сирітко, ні їсти, ні пити,

Тільки велів Господь в сирій землі гнити.

Пішла б ти, сирітко, мачусі б просила:

Може змилувалась, сорочку пошила…

- Я ж її просила, я ж ій годила,

А злая мачуха сорочки не шила!


Посила Христос бог янголів од себе:

- Візьміть ту сирітку,

Посадіть сирітку у світлому раю,

У Господа бога у честі і славі!


Посилає бог з пекла по злую мачуху,

По злую мачуху і по її духу:

- Підніміть мачуху у гору високо,

Закиньте мачуху у пекло глибоко!



Слухайте ж, люди: хто сироти має,

Нехай доглядає, на путь наставляє.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 29.09.2014 12:05  © ... => Олена Вишневська 

Дякую, Оленочко.

 29.09.2014 10:10  Олена Вишневська => © 

Часто сиріткам випадає доля нелюбої дитини... і серце крається за цих невинних ангеликів... а все що їм потрібно це любов і тепло!
Складна тема - майстерно оспівали!

 27.09.2014 22:21  © ... => Тадм 

Дякую за сердечний коментар.

 27.09.2014 22:18  © ... => Тетяна Белімова 

Дякую. пані Тетяно! Дуже ціную Ваше схвалення!

 27.09.2014 22:08  Тадм => © 

Гарно Ви все відтворили. Пісенно!

 27.09.2014 18:30  Тетяна Белімова => © 

Так лірично і щемно! Цілком у контексті української класичної літератури, де тема раннього сирітства дуже поширена.

 27.09.2014 14:16  © ... => Світлана Рачинська 

Дякую за відгук, не кожен вміє так тонко відчувати.

 27.09.2014 14:07  Світлана Рачинська => © 

Великий вірш- пісня... Розчулили мене до сліз... Важка доля сирітська... Чудово, без зайвих слів...