Миті чекання
Миті чекання здавалося тягнуться вічно,
Обриси в морі щодня виглядала вона,
Обриси в серці змальовані тепло й лірично,
Тільки закрила їх тінню розлуки стіна.
Вперто щодня через сльози у далі дивилась,
Вперто чекала вістей від заморських птахів.
Тільки коли уже вкотре негода наснилась,
Страх сіяв муки у серце щоночі без слів.
Бога благала щодня, щоб живим повернувся,
Все обіцяла взамін, що у неї лиш є,
Мріяла щоб у коліна обличчям уткнувся,
Хай щастя безмежне цілунками ніжними п’є.
м. Кривий Ріг, березень 2012 р
