Чернуха Любов Відзеркалля
У відзеркаллі знов не ти,
Якась поморщена особа.
Не намагайся віднайти,
Себе не бачити – хвороба.
Крокуй у світ де навпаки
Світогляд, слово, навіть віра,
Де пам’ять стерта навіки
Й відсутня в кожній думці міра.
Шукай, знаходь, втрачай, кричи
Ніхто тебе не покарає.
Та смак хвали, чомусь гірчить
І щирості не вистачає.
Не в Задзеркаллі твоя суть,
В своїй свідомості порийся,
Та підіймись, мов сіра ртуть
У власнім образі відкрийся.
м. Кривий Ріг, березень 2012р
26.03.2013 22:34 Світлана Рачинська |
 Скільки пишемо і пишемо про це... Ох, якби ще й душу ,- багату, творчу, закохану у життя,як потрібну і світлу частинку цього Всесвіту ми могли б у дзеркалі бачити... ))) Глибокий сенс у рядках!... Гарно! Мені подобається))) |
26.03.2013 22:22 Дебелий Леонід Семен... => © |
 Викликає роздуми і ...незгоду... Міра? Сіра ртуть? Процес підняття не від власної енергії. |
25.04.2012 09:38 Деркач Олександр => © |
 Тускней, равнодушней оскал зеркал - Высоцкий, Так дымно, что в зеркале нет отраженья...Ваш вірш теж сподобався |
25.04.2012 09:24 Деркач Олександр |
Цікаво |
26.03.2012 12:59 Ганжала Ярослав Адамович |
 "Та підіймись, мов сіра ртуть |