27.03.2012 00:52
-
246
    
  2 | 2  
 © Чернуха Любов

Вітер кохав

Вітер кохав ніжно Землю

Силу їй всю віддавав, 

Бачив страждає даремно 

Й від самоти завивав. 

Вона не належить одному, 

Всі топчуть поверхню її. 

Лиш Вітер зідме всю утому  

І пил із обличчя Землі. 

Від болю і вічної муки, 

Він злився, страждав, сумував. 

Й різким, забороненим рухом 

До неба моря підіймав. 

«Заспокойся» - благали вітрище, 

«Подивися на інших жінок, 

Не роби із Землі попелище!», 

А він знову пускався в танок. 

Бо ні зорі, ні квіти, ні річка, 

Не дають повноти відчуттів. 

Знов торкнеться цілунками личка, 

Він же просто кохати хотів. 



м. Кривий Ріг, березень 2012 р

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 27.03.2012 20:22  Сашко Новік 

ну тут мо й кохав. а так він такий вітряний