Чернуха Любов Зустріч наосліп
– Хто ти? – Я чоловік, а ти мабуть жінка?
– Так. Спішила за хлібом в крамницю за ріг.
– А в тебе знайдеться для мене хвилинка,
Раз доля звела перехрестям доріг.
Я хочу долонею легко торкнути
Обличчя, волосся і форму плечей
І нервом у кожному пальці відчути,
Все те, що не бачать зіниці очей.
– Ти гарний! – А в тебе волосся чудове!
– Високий! – А ти, мов тендітна лоза!
У їхній уяві, все безкольорове,
Та щастю не вадить незряча сльоза.
м. Кривий Ріг, березень 2012 р
28.03.2012 21:51 Сашко Новік => © |
 будь-ласка. я як прочитав, аж прошибло. сподобалось коротше |
28.03.2012 21:46 © ... => Тетяна Чорновіл |
скільки таких непройдених перехресть... |
28.03.2012 21:45 © ... => Володимир Пірнач |
щиро вдячна! |
28.03.2012 21:44 © ... => Каранда Галина |
коли бачиш, як ці люди тримаються, сльози на очах і в серці.. |
28.03.2012 21:43 © ... => Сашко Новік |
пісня в тему!! Дякую Олександр! |
28.03.2012 21:19 Володимир Пірнач => © |
 Шикарно, діалоги у віршованій формі це круто) |
28.03.2012 21:12 Каранда Галина |
 болюча тема... в мене в співробітниці обоє батьків з юності сліпі... познайомилися вже сліпими, і дитину свою ніколи не бачили... |
28.03.2012 21:03 Сашко Новік |
 |
28.03.2012 21:03 Тетяна Чорновіл => © |
 доля звела перехрестям доріг. |
28.03.2012 21:01 Сашко Новік |
блін класно. зараз спробую знайти ту пісню, бо думки схожі є |