29.03.2012 09:17
-
384
    
  10 | 11  
 © Настя Купцова

Все. Крапка. Досить. Вже немає сили. 

Немає сліз. Відсутність почуттів. 

Все зникло. Серце відчаєм накрило. 

Без слів. Емоцій. Болі. Відчуттів. 

Забула. Заманила. Обдурила. 

Віддалась. Та кому?.. Хіба думкам. 

Може лише гадала... Чи любила? 

В омани вир продалася словам. 

Не зраджена. Не скривджена. Забута. 

Залишена між мрій і між думок. 

Чи страчена і в самоті окута? 

Душа вже тисне болем на курок. 

Забуду. Обману. Усе покину. 

Полину течією в вир життя. 

Та лиш не в змозі це зробити. Гину. 

Лечу в безодні спрагле забуття. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 30.03.2012 08:39  Сашко Новік 

гарно

 29.03.2012 20:34  Володимир Пірнач => © 

Сильно..
тільки мені чомусь здається що у вир життя це проти течії

 29.03.2012 17:08  Каранда Галина => © 

сподобалося. люблю короткі, мов відрубані фрази.

 29.03.2012 14:24  Тетяна Белімова 

Гарно! Ніжно й емоційно водночас!

 29.03.2012 14:21  Стас Бережок 

цей вірш мені по душі. Крутяк)

 29.03.2012 13:21  Недрукована 

Відчай. Усе проставлено крапками...

 29.03.2012 12:20  Тетяна Чорновіл => © 

Красива, повна відчаю поезія.

 29.03.2012 09:19  Микола Щасливий => © 

Приємно бачити повернення "старих" авторів на сайт.