30.03.2012 09:41
-
390 views
    
rating 5 | 5 usr.
 © Тетяна Чорновіл

Психологія відчаю

Психологія відчаю

Два полюси з тобою ми, 

І відчай недалеко: 

Ти – подих сніжної зими, 

Я – літня стигла спека. 


Тобі у мріях плюсових 

Відлиги літа лишні. 

Для мене недоречний сніг, 

Бо замерзають вишні. 


Наш спільний подих – лиш міраж, 

Що в спеку не спасає, 

В твоїх заметах відчай наш 

На кригу замерзає. 


Чигає клятий відчай скрізь 

Невчасно так, невдало… 

А істина проста – змирись, 

Щоб відчаю не стало. 


Спекотний плюс ти мій сприйми, 

Відтань у нім душею, 

Я ж – пригорнуся до зими 

За мінуса межею. 

Публікації: Тетяна Чорновіл

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 01.04.2012 02:01  Тетяна Белімова 

Так воно досить часто буває, отак стулить хтось докупи "+" і "-"... І мучаться бідні все життя... 

 30.03.2012 16:45  © ... => Каранда Галина 

Про альтернативу холодної сторони мені невідомо! :))) 

 30.03.2012 16:32  Каранда Галина => © 

думаю, що надія та, що в останньому стовпчику - не порятунок. Вам буде увесь час холодно, йому - душно...а розморожені вишні дуже швидко псуються. відчай - це відсутність альтернативи. значить, терміново шукаємо альтернативу!) так, як це вже зробила холодна сторона. 

 30.03.2012 15:52  © ... => Олександр Новіков 

Рада, що сподобалась істина. (і межа :))) 

 30.03.2012 15:48  Олександр Новіков 

гарно, межа сподобалась і істина теж 

 30.03.2012 13:46  © ... => Недрукована 

Дякую, приємно! :)) 

 30.03.2012 10:42  Недрукована 

Сподобалось)