В обіймах Землі
У мандрівках я серце присвячую волі,
Відчуваючи Землю поряд з собою,
Дарую любов у закоханих крилах,
Втопаю в обіймах, зринаю несміло.
Незрушної єдності храм возвели,
Хоч, кажуть, не вічне ніщо на Землі.
Квітучі простори -
Вінець сотворіння,
Домівка для того,
Хто зветься "Людина".
Шануйте Праматір.
Зі всесвітніх доріг
Має кожен вернутись
На рідний поріг.
Вкушайте дари із морів, суходолів,
Прозоре повітря вдихайте поволі.
Від сонця в очах спалахнуло життя.
Снить вода у дощах - це єство, це буття.
