18.03.2012 17:52
-
409
    
  5 | 5  
 © Одягнута В Чорне

У мить божевільного спокою...

Я б злетіла, 

Та мої польоти катує хімічна речовина із довгою назвою 

І ще загратовані вікна. 


Я б заплакала, 

Та метал усередині з`їв іржою нервові закінчення, 

І розсипається формула щастя. 


Я б відрізала пальці, 

Та нема вже долонь, в які б віддати їх на збереження, 

І холоднеча ніколи не спаде. 


Я б шукала в істериці 

Намистину у світі, роздертім на пікселі, та мрії гниють,  

Четвертовані в стрілках годинника. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 31.07.2012 18:18  Недрукована 

І цей дуже-дуже!
Отам, де про пальці і долоні - просто бомба!

 19.03.2012 22:58  © ... => Сашко Новік 

та звісно. хоча я ніколи не намагаюсь чавити щось із себе. бо ззнаю, що все одно в такому разі нічого путнього не вийде. краще помовчати

 19.03.2012 22:45  Сашко Новік => © 

так воно ж класніше, ніж коли чавиш з себе

 19.03.2012 22:41  © ... => Сашко Новік 

дякую. так все нахлинуло якось і я одразу все на папір. ось таке вийшло

 19.03.2012 22:30  Сашко Новік 

бомба, класні образи. Та мої польоти катує хімічна речовина із довгою назвоюЧетвертовані в стрілках годинника-оце найбільше

 19.03.2012 00:12  © ... 

Video YouTube

 18.03.2012 20:57  © ... => Суворий 

дякую. гарні слова в пісні

 18.03.2012 20:56  © ... 

сподіваюсь, пісні допоможуть краще сприйняти мою думку у вірші)

 18.03.2012 20:55  © ... 

Video YouTube

 18.03.2012 20:46  Суворий => © 

Video YouTube

 18.03.2012 20:39  © ... 

Video YouTube